Надзвичайно актуальною проблемою молодіжної політики нашої держави вважається соціалізація сучасної молоді. У ході процесу соціалізації у особистості формується картина світу, досвід діяльності, спілкування – тобто повноцінного життя індивіда у суспільстві. Це робить соціалізацію молоді важливим суспільним феноменом, налагодженість та якість якого впливає на широкий комплекс показників суспільства – від матеріального благополуччя до демографічного стану.
Нинішнє покоління молоді часто вважають вільним від визначених ціннісних, моральних орієнтирів та традицій. Це є великою проблемою для нашого суспільства, яке зазнає трансформації, особливо у нашому регіоні, населення якого має порівняно нетривалі історичні корені на даній території, а також у масі пасивне у релігійному плані. З іншого боку, незаповнену порожнину у ніші та свідомості молодого покоління цілком можливо заповнити, проте для цього потрібні сприятливі умови, як-от: наявність сталих моделей траєкторії розвитку життя як особистості, так і суспільства у цілому.
Загальновідомо, що соціальність з’являється внаслідок задоволення біологічного щабля ієрархії потреб. Якщо існуючі у суспільстві механізми не дають гарантії отримання більш високих соціальних запитів, то соціальність особи зазнає розпаду, а егоїзм та боротьба за виживання унормовуються у свідомості людини. Отже, надзвичайно важливо забезпечити умови соціалізації молодого покоління аби запобігти його втраті для суспільства.
Нам видається цілком логічним, що молодь може отримувати максимальне задоволення соціальних запитів саме у випадку активного включення у громадсько-політичне життя, співпрацю із суспільними інститутами та участь у їх роботі. Саме таким чином умови соціалізації молоді будуть максимально зручними та відповідними їхнім реальним запитам.
Нажаль, на разі ми можемо спостерігати превалювання тенденції відчуження молоді від державних інститутів, прийняття державницьких рішень, зростання апатії та недовіри до політичних еліт.
З іншого боку, навіть при поверхневому емпіричному огляді настроїв студентської молоді, очевидне зростання інформованості, самосвідомості, самостійності у прийнятті рішень. Це переконливо свідчить про бажання задовольняти свої соціальні запити, проте про брак доступу, недостатню інформованість про можливості, або і про відсутність у певних випадках механізмів для участі молоді у вирішення соціально-політичних проблем суспільства.
Цей процес є комплексним, надзвичайно дієвим чинником його є соціалізація молодих людей через участь у роботі молодіжних організацій.
Маріупольський державний гуманітарний університет багато років тому заручився допомогою молодіжних організацій на цьому шляху. Особливістю такої взаємодії, що, одночасно, убезпечує роботу молоді від радикалізації та помилок, є соціологізаторський підхід до розуміння поняття «молодь». А саме: кожен, хто здійснює певні інновації, зараховується до розряду «молодь» та безперешкодно долучається до спільних проектів із студентським загалом.
Заохочення інноваційного підходу до соціалізації молоді пояснюється поточним становленням громадянського суспільства в Україні, яке покликано стати опонентом державній бюрократичній машині, що з величезними потугами здатна на запровадження інновацій (і тому має отримувати додаткові стимули від суспільства).
Соціалізація молоді спирається на 2 основні стовпи – збагачення особистості досвідом попередніх поколінь, запозичених зразків суспільної поведінки інших народів, а також формування політичної культури та відчуття громадського обов’язку.
Водночас, держава, в межу пріоритетів соціально-орієнтованих програм розвитку суспільства та економіки, концентрує піклування про соціалізацію студентства на 3 напрямках: соціалізацію студентства шляхом стимулювання запровадження студентського самоврядування (на разі темпи стимулювання сповільнилися, основний акцент перенесено на освітню місію ВНЗ), по-друге – через запровадження системи відпрацювання молоді, що отримала освіту за рахунок коштів бюджету; по-третє – через соціальну підтримку молоді, зокрема, молодих сімей.
Через це не держава, ні вища школа, ані громадські організації України не можуть похвалитися провідною позицією у соціалізації молоді. Проте, у конкуренції з іншими впливами на молодь (найбільший агент впливу – засоби масової інформації, чий вплив нерідко відверто деструктивними) вони виступають союзниками у боротьбі за розуми та серця молодого покоління.
У цих умовах Маріупольський державний гуманітарний університет стає одним з дієвих акторів соціалізації молоді, що прибуває на навчання з різних регіонів України. Процес соціалізації ґрунтується на сприйнятті молодої особистості не як пасивного об’єкта соціуму, навпаки, адміністрація ВНЗ стимулює усвідомлену самореалізацію студента як особи, що власні вчинки обумовлює власними інтересами та потребами.
З огляду на розмаїття останніх, у тісній співпраці з університетом працюють одразу декілька потужних різнопланових громадських організацій. Це: Студентська рада МДГУ, Первинна профспілкова організація викладачів та студентів, Ліга політологів-міжнародників «ДИПКОРПУС», Локальна організація “AIESEC”, Молодіжний громадський рух «МОДОС».
Не зважаючи на різницю у меті та конкретних завданнях та проектах, що реалізовуються цими організаціями, з метою максимізації ефективності їх діяльності існує стала модель їх роботи, що передбачає:
1. добрі партнерські стосунки з адміністрацією ВНЗ;
2. участь у Координаційній раді при відділі сім’ї та молоді виконкому Маріупольської міської ради;
3. залучення до роботи не лише студентів МДГУ, а і аспірантів, викладачів, випускників університету (забезпечується передача позитивного досвіду, усвідомлення значущості здійснюваної роботи);
4. цілковита самостійність у здійсненні пошуку фінансування діяльності організацій.
Відповідно до аспектів соціалізації, можна виділити спільні завдання усіх організацій, серед яких: сприяння розвитку комунікативних навичок, відповідальності за сектор діяльності, усвідомлення власної значущості та впливу на події оточуючого повсякденного життя, стимулювання ініціативності, вміння обґрунтовувати та планувати власні дії. Саме завдяки цим аспектам молода особа усвідомлює себе як члена та актора лідируючої групи суспільства, що визначає характер сьогодення та майбуття країни. Отже цей масив ми вважатимемо знаменником роботи НДО.
Зважаючи на різницю у мотиваціях, економічних, соціальних, ідеологічних інтересах молоді, що ґрунтується відмінності їх соціального самопочуття, емоційного стану, побуту, психологічних типів, різниться і спрямування діяльності громадських організацій. Окрім того, на практиці виявилися процеси поступового «дозрівання» студентів до переходу до участі у іншій організації.
Отже, найбільш широку функцію соціалізації має Студентська рада МДГУ. За структурою та обсягом завдань вона є адаптованою моделлю представницької структури місцевого самоврядування з повноцінним виконавчим органом. Окрім того, вона покликана виховувати електоральну культуру та знайомить з інститутом відповідальності виборних осіб перед власним електоратом та іншими «владними» структурами (адміністрація МДГУ, інші громадські організації), а також із опозицією (адже у здоровій студентській спільноті завжди присутня альтернативна думка на шляхи облаштування студентського життя).
Участь у профспілковій роботі готує студента МДГУ до свідомої боротьби за права працівника, соціальної відповідальності та взаємодопомозі, солідарності майбутніх працівників. Одночасно, якщо говорити мовою державних інституцій, участь у профспілці імітує діяльність соціального блоку виконавчої влади, яку уособлює керівництво Студентської Ради.
Діяльність студентів у рамках Ліги «ДИПКОРПУС» та AIESEC уособлює напрямок соціалізації через професійну підготовку кадрів. Актив даних організацій робить акцент на заходи, що допомагають у найповнішому ступені розвити фахові навички майбутніх фахівців з міжнародних відносин чи економістів, відповідно. Водночас, вони виконують деякі функції, притаманні студентському самоврядуванню та профспілці і являють собою клуби неформального спілкування близьких за професійними уподобаннями осіб.
Молодіжний громадський рух «МОДОС» ефективно охоплює пасіонарну частину молоді, що в силу психологічних особливостей характеру, творчого складу особистості, особистих переконань, не схильні до активної політичної соціалізації за посередництва структурованих організацій. Учасники МГО «МОДОС» концентрують увагу на нестандартних, здебільшого творчих проектах, реалізація яких між тим, вимагає тісної взаємодії із суспільними інститутами та орієнтування у подіях реального життя. Таким чином, члени МГО «МОДОС» опосередковано спонукаються до активної соціалізації.
Таким чином, завдяки діяльності громадських організацій та взаємодії їх із адміністрацією університету, органами місцевої влади та бізнес-середовищем, студентству МДГУ прищеплюються переважно позитивні установки щодо громадської активності, діяльності у політичній системі, суспільних відносинах. Це формує з молодої особи свідомого, відповідального, патріотичного громадянина та конкурентоспроможного фахівця, здатного пристосовуватися до соціально-політичних відносин, впливати на них з метою позитивного розвитку.