Студентство першим реагує на ці зміни та у свій бік стають індикатором суспільно-політичних процесів у нашій країні, що надає студентам більше значущу роль у сучасних умовах. Студентство по-перше, за для більш ефективного впливу на громадське життя намагається згуртуватися у об’єднання та різнопланові спілки, по-друге, саме держава проводить так звану молодіжну політику, на меті якої стає створення необхідних суспільно-економічних, політико-правових, організаційних умов та гарантій для суспільного становлення, як окремої молодої людини, так і всього молодого покоління.
На сьогодні у вищих навчальних закладах України діють різні студентські об’єднання, які презентують інтереси студентства. Дві організації з них претендують на офіційне представництво студентської громади – професійна спілка студентів та органи студентського самоврядування [1]. Останній організації ми приділимо нашу увагу.
Студентське самоврядування явище нове для молодого українського суспільства. Наукового підходу до вивчення проблеми становлення, розвитку та функціонування органів студентського самоврядування на цей час не існує. В працях українських науковців, що стосуються піднятої проблеми, студент та його активність є предметом досліджень психологічних та соціологічних наук. Так в роботі харків’янки Сокурянської Л.Г. «Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода» студенту присвячено одну главу праці в п’ятсот сімдесят шість сторінок [2]. Головна увага приділяється вивченню внутрішнього «Я» студента, його думок про майбутнє та психологічних «двигунів» до будь якої діяльності. У тому ж напрямку, але більш узагальнююча праця колективу авторів на чолі з Нагорним Б.Г. розкриває студентство як специфічну соціальну групу українського суспільства [3]. Але обидві праці не мають жодної історичної цінності в плані вивчення студентського руху. Є ще багато матеріалу, де підняте студентське питання, але жоден нас не цікавить. Вагомий внесок у вивчення поставленої проблеми вносять активні діячи студентського самоврядування. Пряме спілкування з ними дало можливість представити повну картину становлення та розвитку нового явища. Їх публіцистичні праці мають не аби яку цінність. Свої міркування, свою діяльність в той чи іншій мірі лідери студентського руху намагалися викласти в своїх статтях у різноманітних видання. Європейська спільнота через велику кількість благодійних фондів намагалася стимулювати пересічного студента до активної діяльності. В рамках програми Європейського Союзу у сфері вищої освіти «Tempus» проводиться достатня кількість науково-практичних конференцій, семінарів та круглих столів, на яких піднімається проблема становлення та розвитку студентського самоврядування [4]. Фонд «Відродження» з 2004 року фінансує проект «Молодіжна ініціатива», основною ідеєю якого є підтримка студентських досліджень в області студентського самоврядування. Студентські статті активних учасників проекту опубліковані в збірках «Студентське самоврядування в Україні» [5]. Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки України в травні 2005 року підготував посібник «Студентське самоврядування як невід'ємна частина демократизації вищої освіти», в якій авторський колектив на чолі із Степко В.Ф. приділив особливу увагу розвитку органів студентського самоврядування в вищих навчальних закладах України [6]. Статистичні матеріали Інституту соціологічних досліджень надають змогу зробити висновки щодо росту чисельності студентських об’єднань та активності студентської молоді [7].
Об’єктом нашого дослідження є студентські об’єднання, предметом – етапи становлення інституту студентського самоврядування.
Студентському самоврядуванню за часів незалежної України виповнилося вже понад 15 років. Та це не означає, що з 1991—1992 навчального року почав функціонувати новий орган самоорганізації ВНЗівської молоді. Певні традиції студентського самоврядування в іншому ідеологічному, проте в подібному організаційному оформленні існували ще з починаючи 20-х років ХХ ст., коли за вказівкою та за підтримки правлячої Комуністичної партії було створено молодіжне партійне крило — комсомол. Головним завданням комсомольської організації було ідейне виховання студентської молоді в патріотичному дусі на засадах марксистсько-ленінської теорії всесвітньої революції, яка завершиться побудовою "світлого майбутнього" у вигляді комунізму. Не буде перебільшенням сказати, що така система працювала свого часу досить ефективно. І не дивно, що студентське самоврядування в сучасній Україні в організаційному та виховному аспектах далі від комсомолу не пішло. Радянська доба, на жаль, не спродукувала необхідної демократичної політичної культури - культури участі. Як би там не було, але для щоденної реалізації прав і свобод на всіх рівнях функціонування суспільства необхідні своєрідні демократичні "стереотипи", певні усталені форми мислення та реагування.
У своєму розвитку студентське самоврядування пройшло два періоди.
1. Період стихійного виникнення.
2. Період організаційного оформлення.
В перший період розвитку студентського самоврядування в Україні вищі навчальні заклади захлиснула хвиля виникнення органів студентського самоврядування, зрушили процеси започаткування різноманітних незалежних організацій (таких як Союз українського студентства, Об'єднання студіюючої молоді "Зарево", Українська студентська спілка, студентські братства), плюс і незалежних студентських професійних спілок ("Поступ" та "Пряма дія"), які так і не стали в усеукраїнському вимірі реальними конкурентами офіційним профспілкам [8]. Студентська молодь Львівщини та Київщини зробила перший крок на шляху до демократизації студентського середовища, через об’єднання студентів навколо нового явища нового українського сьогодення ще у 1989 році, коли виникли перші студентські громадські організації [9]. Протягом десятиліття у головних вищих навчальних закладах в усіх регіонах країни з’являються Студентські Парламенті, Студентські Спілки, Студентські Ради тощо. Вони розпочинають свою діяльність з культурно-масової роботи, організації вечірок та дискотек [10]. Поступово починають наступати на сферу діяльності студентських профспілок.
Другий період став етапом законодавчого оформлення діяльності органів студентського самоврядування. Він був ознаменований Положенням про державний вищий заклад освіти від 5 вересня 1996 р. (яке містить розділ "Органи студентського самоврядування у вищому закладі освіти"), Типового положення про органи студентського самоврядування від 3 квітня 2001 р., Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р. [11]. Можливо, декларативність норм більшості цих документів спричинилася до того, що спільною характерною рисою студентського самоврядування стало уповільнення розвитку або лише його імітація. Про це свідчить і той факт, що на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано більше п’яти законопроектів, які мають на меті регламентувати діяльність органів студентського самоврядування. Дуже часто, говорячи про студентське самоврядування в Україні, згадують про "ляльковість" його органів наводять той сумний факт, що більшість студентських парламентів та рад на сьогоднішній день є своєрідними придатками до адміністрації вищих навчальних закладів. До того ж нерідко ініціатива щодо створення органів студентського самоврядування виходить не "знизу", що є свідченням демократичності та свободи цього процесу, а "згори". І це є не чим іншим як насиллям, результатом якого стає апріорі як організаційна, так і функціональна "несамостійність" органів студентського самоврядування, адже за самою природою своєю вони повинні спиратися на самоорганізацію, саморегулювання та самодіяльність і не допускають застосування спеціального апарату примусу. З цього періоду в багатьох ВНЗ України виникають конфлікти органів студентського самоврядування та адміністрації, органів студентського самоврядування та профспілок. Сьогодні деякі студентські організації досягли нового більш якісного рівня розвитку, але відсутність необхідної законодавчої бази уповільнюють та гальмують ці процеси.
Таким чином, в вищих навчальних закладах Україні з отриманням незалежності розпочався процес виникнення нових студентських громадських об’єднань. Вони в своєму розвитку до сьогодні пройшли два етапи: етап стихійного виникнення та етап організаційного становлення.