Не фігурує таке словосполучення й у суворих формах статистичної звітності щодо об’єднань громадян. Тобто де-юре — інтелектуальне ядро третього сектора — нерозпізнаний артефакт, а ось де-факто — цілком конкретне явище, яке має дедалі більший вплив на суспільно-політичні процеси країни [8].
На даному етапі аналітичні центри перебувають у стадії становлення. Але головне те, що вони існують і діють, ставши одним із суб’єктів суспільно-політичного процесу в Україні. Є всі підстави затверджувати, що суспільна потреба в неурядових аналітичних центрах існує [2].
Експерти Центру Розумкова вивели портрет середнього аналітичного центру України. Аналітичний центр в Україні — це самостійна незалежна структура з невеличким (до десяти чоловік) штатом. 60% його співробітників володіють іноземними мовами. За потреби експертний потенціал збільшується вдвічі, що забезпечує якість і мобільність досліджень.
Як правило, центр зосереджений на дослідженнях у трьох-чотирьох сферах (переважно економіка, внутрішня й зовнішня політика, соціальна сфера). За даними дослідження Центру ім. О. Разумкова, безумовними пріоритетами дослідних інтересів аналітичних центрів є економіка (68%), внутрішня політика (64%), зовнішня політика (59%) та соціальна сфера (50%) [7]. Аналітична продукція адресується, головним чином, підготовленій аудиторії, а публічна діяльність має на меті вплив на громадську думку. Експерти центру виходять у національний медіа-простір до 10 разів на місяць. Центр має власний веб-сайт, друковане періодичне видання. Також ним видаються книжки, брошури, орієнтовані на фахівців й органи державної влади [5].
За роки свого існування неурядові аналітичні центри України набули статусу важливого інституту, який впливає на громадську думку, формування оцінок суспільством дій влади і політичних сил. Мірою входження України у європейський і світовий геополітичний простір, зростає вплив аналітичних центрів на внутрішні процеси, що в ній відбуваються, явищ і тенденцій європейського і світового рівня [9].
В Україні налічується близько 100 аналітичних центрів [4]. До найбільш авторитетних з них можна віднести: Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (УЦЕПД), Агентство гуманітарних технологій (АГТ), Асоціацію молодих українських політологів і політиків (АМУПП), Атлантичну Раду України (АРУ), Інститут політики (ІП), Національний інститут стратегічних досліджень та інші [3].
Аналізуючи діяльність українських аналітичних центрів на вічизняному ринку політичного аналізу, українські експерти з Національного інституту стратегічних досліджень стверджують, що політичні події, які сьогодні відбуваються в Україні, і з приводу яких висловлюється експертне середовище, недостатньо фахово аналізуються та прогнозуються. Ті політичні сили та інститути, які беруть відповідальність, як правило, не мають можливості спиратися на фахову думку, ґрунтовний політологічний аналіз ситуації, для того, щоб прогнозувати розвиток ситуації і на основі цього прогнозу будувати свою подальшу стратегію на більш-менш тривалий період, досягати певних політичних цілей, розуміти свої інтереси і їх реалізовувати [6].
До того ж наявне експертне середовище не має організованої комунікації, яка, в свою чергу, розпадається на безліч дрібних та короткочасних комунікацій. Її складають, зокрема, механізми підготовки аналітичних матеріалів в межах державних структур. Водночас, її складовими є також академічні школи, експертні середовища, в яких політичні аналітики поєднуються за спільними світоглядами або методологічними підходами. Існує й інша сфера - публічний експертний аналіз, який має свою реалізацію в мас-медійному вимірі [6].
Правління Центру прикладних досліджень "Пента” виділяє ще одну проблему політичного аналізу в Україні. Ця проблема полягає у тому, що в останні роки в нас відбулося переплетіння політичного аналізу та піару [6].
Але не зважаючи на поточні проблеми, аналітичні центри України на ринку політичної аналітики займають головне місце і їхній вплив надалі буде зростати.
За даними Центру Разумкова українські аналітичні центри перебувають у стадії становлення, але їхнє значення важко переоцінити, особливо зважаючи на те, що ці центри слугуєть своєрідним «інтелектуальним мостом» над прірвою між владою та суспільством [8].
Самі ж експерти в Україні наголошують на важливості існування та роботи аналітичних центрів. І цей факт підкріплює їхню значну роль на ринку політичного аналізу. Результати експертного опитування, проведеного у червні-липні 2007р., засвідчили, що в експертному середовищі фактично немає сумнівів у необхідності діяльності неурядових аналітичних центрів [8].
В нашій державі влада та «мозкові центри» не є закритими один для одного секторами і про це свідчить взаємне «перетікання» кадрів. Яскравими прикладами в цьому смислі є створення колишніми державними чиновниками інституцій, що базуються на засадах неприбутковості. Наприклад, після виходу у відставку кадровий військовий, заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України в 1992—1994 роках, помічник міністра оборони з питань військової політики, співробітник адміністрації Президента (до 1996 року), помічник Президента України з військових питань Вадим Гречанінов очолив асоціацію «Атлантична рада України»; кадровий дипломат, у 1995—1998 роках — посол України в країнах Бенілюксу, глава місії України при НАТО, у 1998—2000 роках — міністр закордонних справ Борис Тарасюк почав у 2001 році робити партійну кар’єру, і того ж року став директором створеного ним Інституту євроатлантичного співробітництва [1].
За висловом українського експерта Горбатенко В. з 90-х років ХХ століття на українському ринку політичного аналізу спостерігалася тенденція зростання попиту на курс навчання з політичного аналізу, а це свідчіть про те, що зростав попит і на сам політичний аналіз. Пік попиту на ці послуги прийшовся на 2004 рік [6].
У парламентську практику ввійшло активне залучення експертів аналітичних центрів до проведення днів уряду, до участі в парламентських слуханнях із різних проблем (європейської інтеграції, українсько-російського співробітництва, забезпечення свободи слова й інформаційної безпеки тощо).
Представники аналітичних центрів беруть участь у групах із розробки важливих державних рішень і документів (робочі групи з підготовки проекту Податкового кодексу України, з питань вступу України в СОТ, урядова комісія з розробки проекту Концепції національної інформаційної політики).
Неурядові аналітики входять у громадські експертні ради при органах влади (консультативна рада неурядових організацій при МЗС, громадська колегія при Державному комітеті з питань регуляторної політики й підприємництва, експертні ради при парламентських комітетах) [12].
Водночас, нинішні умови існування та діяльності неурядових аналітичних центрів характеризуються наявністю серйозних проблем, зумовлених особливостями національного контексту – як "хронічних”, так і тих, що виникли протягом останніх років.
До числа таких проблем і ризиків належать: низький рівень зацікавленості владних структур у діяльності неурядових аналітичних центрів; недосконалість правового поля діяльності неурядових аналітичних центрів; їх значна залежність від зовнішнього фінансування; відчутне загострення політичного протистояння у країні протягом останніх років; спроби певних інститутів влади, політичних сил, потужних бізнес-структур зробити незалежні аналітичні центри засобом реалізації власних інтересів і цілей [10].
Оскільки помітну частку в структурі фінансування неурядових аналітичних центрів мають вітчизняні бізнес-структури, то існують певні загрози, пов’язані з їх впливом на діяльність дослідницьких структур (особливо в разі отримання статусу "ексклюзивних” донорів). Наводяться три головні форми участі бізнесу в житті структур третього сектору: підтримка проектів неурядових організацій; створення власних дочірніх структур, які формально є громадськими організаціями; створення дочірніх неприбуткових організацій для виконання конкретних програм бізнес-асоціаціями, які самі мають статус неприбуткових об’єднань.
У контексті аналізу неурядових аналітичних центрів, ідеться, насамперед, про другий варіант. В Україні вже є приклади створення потужними фінансово-промисловими групами неурядових аналітичних структур, які працюють в їх інтересах [11].
Висновки. В Україні досить непогано розвиваються мозкові центри, хоча цьому ніяк не сприяє політична та економічна ситуація в країні. Нажаль, мозковим центрам ще мало приділяється уваги зі сторони урядових структур, але, як показує практика, мозкові центри вже долучилося до впливу на внутрішню політику держави, менше – до впливу на зовнішню. Але найбільшим недоліком є відсутність відповідного законодавства стосовно аналітичних центрів.
Українські аналітичні центри, як і їх іноземні аналоги, сприяють підготовці кадрів для державної служби, та слугують пристанищем колишніх політиків. Недостатньо розвиненими є традиції політичної аналітики, але експерти мозкових центрів вже замислюються виправлення ситуації.

 

Заступник директора Київського територіального департаменту Ліги "ДИПКОРПУС"

dipcorpus-kyiv@ukr.net

 

Література:
1. Конопчук С. Можливості неурядових аналітичних інститутів для громадського суспільства // «Контекст», №2 (14) – 2002р. – С.24.
2. Неправительственные аналитические центры: предложение на фоне отложенного спроса // Національна безпека і оборона, 10 января– 2003. — № 10(46). – С. 24.
3. Аналітичні центри // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%.
4. Всеукраїнська конференція «Мозкові центри та Уряд: ініціатива – діалог – співпраця» від 1 липня 2000р.// http:/intellect.org.ua/materials/300600conf.
5. Михаил Пашков, Валерий Чалый. Неправительственные аналитические центры: предложение на фоне обложеного спроса // http://www.zn.ua/1000/1550/45225/.
6. Національний інститут стратегічних досліджень, 23 червня 2006 р. Теорія та практика політичного аналізу та прогнозування // http://www.niss.gov.ua/Table/230606/stenogrm.htm.
7. Недержавні організації // http://niss.gov.ua/book/2004_html/008.htm.
8. Неурядові аналітичні центри: пропонування на тлі відкладеного попиту // http://www.razumkov.org.ua/article.php?news_id=321.
9. Неурядові аналітичні центри в Україні: можливості, виклики, перспективи. Частина 1// http://www.politexpert.in.ua/readarticle.php?article_id=151.
10. Неурядові аналітичні центри в Україні: можливості, виклики, перспективи. Частина 6 // http://www.politexpert.in.ua/readarticle.php?article_id=156
11. Неурядові аналітичні центри в Україні: можливості, виклики, перспективи. Частина 7 // http://www.politexpert.in.ua/readarticle.php?article_id=157
12. Центр економічних та політичних досліджень імені Разумкова. Неурядові аналітичні центри: пропонування на тлі відкладеного попиту // http://www.razumkov.org.ua/article.php?news_id=321