Злата Бойко, спец. Інформаційного департаменту "ДИПКОРПУС". Не секрет, що релігійні парадигми суспільства найчастіше були домінуючими по відношенню до інших сфер суспільного життя. Виходячи з цього, ми можемо говорити про стереотипи, які з самого початку склалися у сфері релігії, а потім виплеснулися за її межі. В історії людської цивілізації є чимало прикладів, коли релігійні погляди суспільства впливали на його світський вигляд, а, отже, ставали визначальним чинником у вирішенні багатьох питань, у тому числі і в оцінці жінки. Для того, щоб визначити, яким є становище жінки в християнстві, необхідно розглянути це питання в історичному екскурсі. Для цього потрібно звернутися до першоджерел з даної тематики, порівняти становище жінки, яке характеризують теоретичні матеріали і на основі висловів церковнослужителів, визначити зв'язок релігійних поглядів з тенденціями сучасного світу, процесами глобалізації, визначити роль ЗМІ у формуванні стереотипів щодо жіночої ролі в суспільстві. Про актуальність даної теми свідчить інтерес до неї в науковій літературі, а також велика кількість публікацій з даної тематики. Можна казати про наукову дискусію з питання становища жінки у православній церкві та ставлення самої церкви до жінки, її соціальних функції. Такі дослідники, як Данілін І., Блинова О., Білова Т., Люлева О. відстоюють точку зору про те, що жінка на сучасному етапі має шанобливе становище у церкві, яка заохочує її громадську ініціативу, схвалює свідому громадську позицію, але закликає до притримання догматів церкви та поваги до чоловіка. Інша група дослідників, серед яких Степанянц М., Зубенко Л., Мілет К. та інші, які кажуть про відкрито дискримінаційне ставлення до жінки у православ`ї, про недотримання її прав та свобод, про звуження її соціальних ролей. Треба сказати, що обидві групи дослідників відкрито уникають полеміки з даного питання, висвітлюючи лише один бік проблеми та використовуючи порівняння з іншими релігіями, не беручи до уваги тенденції сучасного розвитку світу. Різні релігійні традиції по різному дають відповідь на питання, якою має бути жінка. Але чималу формуючу роль у сприйнятті образу жінки нерідко грають уявлення про богів. У релігіях древніх цивілізацій, що успадкували багато погляди первісності, жіночі божества шанувалися як причетні до акту творення світу, який нерідко осмислювався як акт сполучення і (крім древнього Єгипту) запліднення Матері-Землі Небом-Отцем. З'єднання різних богів і богинь в ході космогонічного процесу стало сприйматися як прототип і зразок для наслідування всіх любовних з'єднань і шлюбів взагалі. Завдяки своїй творчій функції богині брали участь у творенні не лише світу, а й населяючих його істот: богів, людей, тварин, чудовиськ і т.д. Засновниці і берегині космосу, матері богів та героїв, богині правили на різних космічних рівнях, повеліваючи силами родючості землі, водами, місяцем і т.п. Як причетні до життя, смерті і безсмертя, вони нерідко були пов'язані з містеріями і таємними культами, адепти яких сподівалися на вічне життя. Іпостасями Великої богині виступали численні локальні божества. Їх культи були пов'язані з сезонним відродженням природи і відповідними сільськогосподарськими роботами. У релігіях давніх цивілізацій і пізніше, в деяких національних релігіях, богині ставали покровительками культури, особливо міст, законів і таємних знань. Їх функції нерідко здаються суперечливими, подвійними, оскільки вони пов'язані не тільки з творенням, а й з руйнуванням (богині війни, хвороб, покровительки різних чудовиськ). Таким чином, вони уособлюють сили не тільки космосу, але і хаосу. Як бачимо, ставлення до жінки тут досить подвійне і незрозуміле. З одного боку - це шанування, з іншого - страх. Тут варто згадати Палеолітичну Венеру, її округлі форми і практично відсутність кінцівок говорить про те, що чоловіки вважали жінку «незрозумілою» і відмінною від себе, а чогось незрозумілого людина боїться. Справедливо буде згадати твердження К. Міллетт про те, що традиційний образ жінки, сконструйований чоловіками, народжений їхнім страхом перед "інаковістю" жінки. Дійсно, дані антропології, релігійні та літературні міфи свідчать про політичне забарвлення патріархальних уявлень про жінку. Так, якщо звернутися до аналізу соціально-психологічних аспектів релігійних поглядів, можна переконатися, що більшість релігій світу є патріархальними. В них чоловік затвердив себе як людської норми, щодо якої жіноче стає іншим і чужим. Християнство орієнтує поведінку жінки згідно цінностей "чоловічого" світу. Воно спочатку виключає жінку зі сфери управління і лідерства. Міф про гріхопадіння, створений християнською традицією і є частиною нашої безпосередньої культурної спадщини, описує жінку як пособницю Сатани, яка була першою, хто обдурив Адама, і внаслідок гріха жінки, людство було покарано Богом, будучи на вигнання з Едему. Цей вирок носить політичний характер і є блискучим "поясненням" приниженого становища жінок, стаючи самим вагомим аргументом патріархальні традиції на Заході. Однак, сучасна релігія трансформувалася по відношенню до тієї, яку декларують канонічні догмати. Слід зауважити, що вивчати релігію тільки по книгах - досить небезпечно. Якщо зробити добірку висловлювань святих отців про жінку, то за допомогою Інтернету можна знайти безліч цитат, більшість з яких будуть вельми невтішними для жінок. Так, у деяких книгах (в аскетичних посібниках для ченців) прослизає те, що можна оцінити як «дискримінацію» жінки в Церкві. Варто згадати, що загальна особливість всієї традиційної літератури полягала в тому, що література (як і політика, як і культура) була чоловічою. До нас майже не дійшло свідчень про духовне життя та богословської думки жінок-християнок. Звідси і складаються подібні стереотипи. Однак, як би не проголошували Отці церкви, що жінка в християнстві вже давно не перебуває на задвірках, лідируюче місце вона займати не може. Не можна звинуватити християнство в тому, що воно дивиться на жінку як на нижчу істоту: це єдина релігія, що проголосила найвищим і найдосконалішим представником людського роду саме жінку - "чесну херувим і славнішу без порівняння серафим" Пресвяту Діву Марію. Але й вона корилась своєму Обручника Йосифа. Це пояснюють тим, що більш досконале створення цілком може коритися менш досконалого, так як відношення покори в християнстві визначається не якістю, а функцією. Тут слід звернутися до соціально-психологічної типології релігійних особистостей, розробленої американським психологом Г. Олпортом в другій половині XX століття. У ній виділено два основних типи. Для людей першого типу релігія - спосіб досягнення життєвих цілей, зовнішніх по відношенню до самої релігії, наприклад, кар'єри. Вони демонструють зовнішнє благочестя, показуючи свою соціальну респектабельність; або шукають в релігії насамперед функціональну корисність (душевний комфорт, подолання негативних емоцій і т.п.). Для людей же другого типу релігія являє собою самостійну та кінцеву цінність, а все нерелігійні потреби відходять на другий план. Серед людей цього типу переважають жінки. Релігія рятує їх від тривог і страхів, дає відчуття радості й свободи і, в кінцевому рахунку, допомагає реалізувати свій вищий духовний потенціал. Саме в релігії багато жінок знаходять самі головні ціннісні орієнтації, а Бог є для них тим необхідним, хоч і віртуальним, співрозмовником, до якого вони можуть звертатися у внутрішньому діалозі. Індивідуальна релігійність жінок харчується ззовні, в основному, через механізми церкви та громади і впливає на їх соціально значущу поведінку. Тобто, кожна окремо взята жінка зараз може вибирати, яку соціальну роль їй вибрати, роль лідера чи матері, можливо поєднання цих двох іпостасей, що є цілком природним. Окрему роль у формуванні стереотипів щодо ролі жінки відіграють ЗМІ, адже якщо ще на початку минулого століття жінка сміливо «одягала на себе» образ матері і почувала себе цілком комфортно, виконуючи другорядні ролі, як в політичному, громадському, так і сімейному житті, то сьогодні на перший план виходить не жінка-мати, а жінка-лідер, емансипована «бізнес-вумен», що в свою чергу впливає на формування інститутів сім'ї і призводить до трансформації соціальних цінностей. Звідси і напади на церкву, яка хоч і відображала базові цінності, але вони були характерні для світу, який ще не знав процесів глобалізації. Сьогодні ж, коли багато стереотипів поведінки копіюються з Заходу, під впливом Голлівуду подаються нам, православні жінки піддаються цьому впливу, забуваючи той факт, що понад 50% населення США протестанти, а християни становлять лише 1,6%. Отже, зробивши короткий аналіз статусу жінки в християнстві, ми можемо відзначити той факт, що проблеми ставлення до жінки в суспільстві та її реального соціального становища, що теоретики фемінізму розцінюють як дискримінаційне, беруть свій початок у патріархальному релігійному спадщині. Саме в релігіях закладено основи безроздільного домінування чоловіків в публічній і духовній сферах, а також більшість традиційних забобонів у сприйнятті жінок, що передбачають обмеження їх активності приватним життям, приписуючи, таким чином, чоловікам і жінкам різні права і можливості, що в свою чергу сприяло гендерної стратифікації соціальних практик і систем домінування. Дивлячись на те, яку роль відіграють сучасні ЗМІ, процеси глобалізації та інформаційна революція, що поглинула практично всі процеси, що відбуваються в сучасному світі, можна казати про процеси трансформації релігії. Проте, беручи до уваги той факт, що самі церковнослужителі заперечують такий стан справ, апелюючи до того, що релігію не можна розглядати тільки за догматами та книжками, не беручи до уваги її сучасне становище в суспільстві, слід звернути увагу на індивідуальний підхід до питання релігії та самовизначення кожної жінки.
