 Злата Бойко, спец. Інформаційного департаменту "ДИПКОРПУС".
Релігійні
доктрини, властиві для нашої епохи, є важливим фактором, що обумовлює як
специфіку політичного процесу окремої держави, так і тенденції міжнародного
життя. Останнє дає підставу дослідникам стверджувати про те, що відбувається
процес модернізації релігії, і в XXI столітті вона продовжуватиме визначати
характер міжнародних відносин.
Релігія
не є ізольованою від політичного життя. Протягом століть, а значною мірою і
нині, релігійні вчення і організації впливають на політичні процеси. Релігійні
доктрини, властиві для нашої епохи,є важливим фактором, який впливає на загальнопланетарні
процеси та на міжнародні відносини в цілому. Змістовний аспект кожної релігії
може бути визначений лише при розгляді її як складної системи, яка має власну
структуру. Ця система функціонує більшою частиною не окремими компонентами, а
своєю цілісністю, з якої залежно від соціальних та історичних обставин
виокремлюються ті чи інші компоненти та характеристики. У даному випадку
релігійний фактор постає як ієрархічна система, що складається з видових
підсистем – конкретних релігій, релігійних течій, напрямків, сект, кожна з яких
посідає своє місце у ієрархізованій структурі.
Релігія
- це історичний тип світоглядної
культури, який є віддзеркаленням людиною дійсності на основі абсолютизації ролі
та значення надприродних сил щодо явищ світового порядку. Історія свідчить, що
релігія з давніх давен впливала не тільки на життя окремих осіб, і суспільства
в цілому, а й на світову політику й міжнародні відносини. Важливу роль у
відносинах між державами відіграє конфесійний чинник. Держави часто
використовують конфесійне середовище для реалізації своїх геополітичних
інтересів.
Під
релігійним фактором в міжнародних відносинах слід розуміти вплив сукупності
релігійних цінностей, які знаходяться в тісній та постійній взаємодії з
конкретною історичною, політичною, економічною, соціокультурною практикою
народів.
Слід
виокремити наступні функції релігії в міжнародних відносинах:
-
комунікативні (доведення у найбільш зрозумілій для більшої частини населення формі
змісту ухвалених рішень);
-
інтегруюча (створення консенсусу на підтримку своїх зовнішньополітичних акцій);
-
легітимізуюча (виправдання свого зовнішньополітичного курсу в очах власного
населення та всього світу).
Хочеться
зауважити, що протягом історії вплив релігії на міжнародні відосини
змінювався разом зі зміною релігії.
Особливо помітним і безпосереднім цей вплив був у стародавньому світі та в
період Середньовіччя. Поступово вплив релігійних цінностей і релігійних засобів
організації людей на політичне життя починає зменшуватись, оскільки політична
думка набула такого розвитку, за якого змогла висунути власні концепції, що
ефективніше сприяли досягненню актуальних політичних цілей, ніж ті, які були
запропоновані релігією.
В
наш час найбільший вплив має ісламський чинник, що пояснюється
-
специфікою мусульманської релігії (має мінімум ритуалів, не має інституту
духовенства і церковної організації, володіє здатністю мобілізувати великі маси
людей);
-
причинами внутрішнього характеру, пов’язаними із ситуацією, що склалася в зоні
розповсюдження ісламу;
-
зовнішніми причинами (зростання ролі нафтового чинника в світовій політиці;
ісламська революція в Ірані та приход до влади в країні шиїтського духовенства;
загострення афганської проблеми; окупація Іраку американськими військами та
нав’язування власного керівництва тощо).
Інші
світові релігії мають лише локальний вплив, не визначаючи глобального напрямку
в розвитку МВ, проте вагомість їх впливу на історичне становлення світової
політики заперечувати не можна.
| 
