В Україні усталюється думка про те, що аграрний сектор економіки несе в собі непересічний потенціал конкурентоспроможності України на світових ринках. Понад те, від самого початку останньої глобальної економічної кризи лунали прогнози, що саме українське сільське господарство має найпевніші шанси вийти найменш ушкодженим з такої халепи завдяки сукупності переваг над іншими галузями економіки. Отже, тема розвитку агробізнесу є актуальною і широко обговорюваною.
25.11.2009 увінчала завершення сезону сільськогосподарських робіт конференція на тему "Результати порівняльного аналізу конкурентоспроможності підприємств ”. Організатором цікавої та непересічної події стала Асоціація "Український клуб аграрного бізнесу ” (УАКБ), а місце проведення тематично максимально наблизили до землі – затишний фольклорний готельно-ресторанний комплекс "Козацький стан ”, що розташувався на шляху з Києва до Борисполя.
На всіх учасників чекали прецікаві доповіді знаних та авторитетних вітчизняних та іноземних фахівців аграрної сфери: Алекса Лиситсси, Юрія Лузана, Ельто Циммера, Інни Ільєнко, Є. Святовської, А. Толстоп’ята, В. Завадського, В. Колоска.

Основною темою було впровадження проектів agri benchmark в Україні.

Agri benchmark – це система порівняльного аналізу, як інструмент для порівяння конкурентоспроможності сільгосппідприємств у світовому масштабі. В рамках цієї системи проводиться міжнародний системний аналіз витрат та систем виробництва по 3 напрямкам: виробництво зернових та олійних культур, яловичини та молока. Вельми велика увага приділяється достовірності та об’єктивності інформації – з цією метою до аналізу залучаються провідні практики. Так, під час аналізу виробників молока проект співробітничає з об’єднанням "Європейські молочарі ” (European Dairy Farmers).

Ініціатором та координатором agri benchmark виступає німецький інститут ім. Йоганна Гайнріха фон Тюнена, що спеціалізується на дослідженнях сільського господарства та Німецьке сільськогосподарське товариство (DLG). Асоціація "Український клуб аграрного бізнесу ” є партнером agri benchmark в Україні.

Проект має такі цілі:
1. розуміння недоліків та переваг різних технологій виробництва, оцінка витрат та конкурентоспроможності сільськогосподарських галузей та окремих підприємств у міжнародному порівнянні;
2. отримання інформації щодо планування інвестицій та ведення господарської діяльності сільгосппідприємств;
3. долучення до світової спільноти економістів з метою вивчення та впровадження передового досвіду у сільському господарстві.

Діяльність у рамках проекту включає:
- agri benchmark beef – виробництво яловичини;
- agri benchmark crop - виробництво товарних культур (зернових та олійних).
Це зокрема, передбачає:
1. створення бази даних показових підприємств;
2. аналіз сільгосппідприємств з використанням гармонізованої методики;
3. подання актуальної інформації за галузями;
4. перевірка та обґрунтування результатів на щорічних конференціях;
5. презентація щорічних детальних звітів;
6. удосконалення методики аналізу;
7. обмін ідеями актуальних тенденцій та тематики досліджень.

Інший напрямок передбачає дослідження молочного виробництва та впроваджується спільно з асоціацією "Європейські молочарі ” (European Dairy Farmers, EDF). Тут передбачається:
1. Індивідуальний аналіз окремих молочних господарств у європейському порівнянні;
2. аналіз технологічних та виробничих тенденцій, планів виробників молока на майбутнє;
3. надання інформації про виробництво молока у країнах-учасниках;
4. порівняння цін найважливіших молокопереробних підприємств Європи;
5. обмін досвідом та ідеями на щорічному конгресі;
6. створення національних груп виробників молока.

Наситивши наших читачів чіткою теоретичною базою (читай: матеріальною частиною:), перейдемо до висвітлення найцікавішої інформації, отриманої за наслідками виконання вищезгаданих моніторингів та аналізів з першоджерел – вуст спікерів-агропрактиків:
Пальмова олія є найдешевшою олією. З одного гектара культури отримується найбільша його віддача серед олійних культур.

Виробництво пальмової олії у світі зараз – на другому місці після виробництва соєвої олії, хоча врожайність сої нижча навіть від врожайності рапсу.

Україна має найкращі показники із врожайності рапсу у світі. Натомість, витрати на отримання рапсової олії в Аргентині, наприклад, є меншими, ніж в Україні. На Заході рапсосва олія є затребуваною, адже з неї виробляється біопаливо, попит на яке постійно зростає.

Як не дивно, але навіть у сільському господарстві - такому екологічно чистому виді виробництва (як здається) – велику увагу зараз приділяють підрахунку викидів парникових газів при вирощуванні, обробці сільгоспмашинами, при транспортуванні готової продукції, тощо.

 

З експорту росліинної олії Україна посідає перше місце у світі, а з експорту зерна - третє. Звісно, ми маємо прекрасні чорноземи, проте кількість опадів у 2-3 рази меньше, ніж у країнах західної Європи (Німеччина, Голандія, Великобританія). Цей чинник, а також застосування удвічі більшої кількості добрив у порівнянні з українськими технологіями, дає у 2-3 рази більшу врожайність, ніж в Україні. Аналогічно, врожайність кукурудзи в Україні також далека від опитмальних показників (напр., в США вона більша втричі).

Україна має гарні перспективи у виробництві яловичини та молока. У нас є власні переваги, малі витрати на землю, невелика зарплатня робітників – через це все наші виробники можуть конкурувати на міжнародних ринках.
Починають підносити голову великі сільгосппідприємства з виробництва молока. Коли раніше доля індивідуальних господарств у виробництві молока в Україні доходила до 70%, то цьогоріч цей відсоток знизився до 60%.

Через низьку якість молокопродукції від індивідуальних виробників для нас закриті західні ринки. Саме тому нам доцільно тримати курс на заохочення великих сільгосппідприємств до виробництва молока. Якщо закупівельні ціни у індивідуальних господарств складають 90 копійок, то у великих виробників сягають 4 грн. 20 коп.

Для зменшення собівартості молока, на думку Віталія Завадського, потрібно, аби молочні ферми використовували відходи цукрової промисловості, для яких на разі не можуть знайти гідного застосування, а також відходи спиртовиробної промисловості.
В цілому ж, ознайомившись з усіма доповідями, зміцнюєшся у думці, що український агропромисловий сектор є одним з найбільш значимих, він тримає тенденцію до швидкого розвитку на тлі інших галузей національної економіки. Незважаючи на політичну нестабільність, в країні, Україна зберігає великі можливості ведення аграрного бізнесу. Підтверджує цей факт і постійне зростання темпів сільгоспвиробництва.

Нині гостро стоїть проблема професійних кадрів, яких розгубили останніми роками. Але, звісно, найбільші сподівання і сільгоспвиробники покладають на відновлення стабільності у державі та стабільної валюти. За наявності, принаймні цих 2 умов, з’являться інвестиції і виробники сільськогосподарської продукції вийдуть на новий потужний етап розвитку.

Світличний Микола,
оглядач інтернет-часопису "ДИПКОРПУС”
dipcorpus-mdgu@ukr.net