«Північний вимір» почав своє формування з кінця 1990-х років. У період з 1997 по 2000 р. «Північний вимір» спочатку перетворився в концепцію ЄС з розвитку країн півночі Європи, а потім - в конкретну політику ЄС і зараз являє собою об'єднання у складі 11 національних урядів (Росія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія та Ісландія), Європейської комісії і 8 міжурядових організацій.

Загалом «Північний вимір» пройшов з часу створення кілька етапів свого розвитку: 1) 1997-1999 рр., що характеризуються роботою над головними засадами існування «Північного виміру», завершений прийняттям Плану дій «Північного виміру»; 2) 2000-2006 рр., який був відзначений плідною роботою та формуванням доцільної нормативно-правової бази ініціативи; 3) 2006-2010 рр., що охоплює період впровадження нових напрямів ініціативи та векторів співробітництва.

Перший етап розвитку ініціативи «Північний вимір» характеризується розробкою головних цілей та механізмів діяльності організації. Перший етап інституційного становлення «Північного виміру» завершився формуванням головних засад нормативно-правової і структурної бази «Північного виміру», у цей період «Північний вимір» фактично перетворюється в конкретну політику ЄС.

 

Протягом другого етапу відбувається процес формування основних напрямків роботи в рамках ініціативи «Північний вимір» та заснування Природоохоронного партнерства, Партнерства «Північного виміру» в області громадської охорони здоров'я та добробуту, прийняття Другого Плану дій. Цей етап завершується підписанням головних основоположних документів за весь час існування ініціативи – Політичної декларації і Рамкового документа щодо політики «Північного виміру».

Третій етап характеризується плідною співпрацею країн-членів «Північного виміру» в рамках ініціативи, було закладено основи Партнерства з транспорту і логістики та Партнерства з культури.

Отже, прослідивши формування головних правових засад діяльності «Північного виміру» та становлення інституційної бази ініціативи, були виділені головні завдання діяльності структур «Північного виміру». Серед найважливіших завдань та пріоритетних напрямків діяльності ініціативи: економічне співробітництво, в тому числі розвиток торгівлі, інвестицій, фінансових послуг, інфраструктури, енергетики, сільського господарства, лісового господарства, транспорту і логістики; свобода, безпека і правосуддя; наука, освіта і культура; навколишнє середовище, ядерна безпека та природні ресурси, добробут і охорона здоров'я.

 

Ці завдання виконуються ґрунтуючись на чітко виробленій нормативно-правовій базі, яка охоплює всі сфери діяльності ініціативи «Північний вимір». Головними документами нормативно-правової бази ініціативи «Північного виміру» є: Декларація про створення партнерства «Північного виміру» в області громадської охорони здоров'я та добробуту, Політична декларація про політику «Північного виміру», Рамковий політичний документ «Північного виміру» , Стратегія «Північного виміру» в області гігієни праці, Нова Стратегія «Північного виміру», Правила надання проектам оболонки «Північного виміру». Їх реалізація здійснюється через головні інститути та структури організації зі своїми чіткими функціями та чіткою фінансовою структурою. Діяльність «Північного виміру» має багаторівневий характер; найбільш важливими ланками є Щорічна Конференція Партнерства, Комітет Старших Представників (КСП), Експертні Групи і Секретаріат «Північного виміру».

 

Підводячи підсумок, слід зазначити, що розробка й реалізація Першого й Другого плану дій по «Північному виміру», що заклали головні завдання ініціативи, дозволили розробити механізми його практичної реалізації, включаючи фінансування, що призвело до суттєвого розширення співробітництва по «Північному виміру. Були введені нові програми й інструменти, такі як: Електронний план дій (2002); Екологічне партнерство по «Північному виміру» (2001) і Фонд його підтримки (2002), а також Багатобічна програма по навколишньому середовищу для РФ (2003); Партнерство в області охорони здоров'я й соціального забезпечення (2003).

Серед головних досягнень існування політики «Північного виміру» є розширення ресурсної бази для ЄС, сприяння економічному розвитку у Північній Європі, значні досягнення у закріпленні енергетичної безпеки ЄС та поліпшенні екологічної ситуації в Росії та Західній Європі, виділення значних коштів для покращення умов життя місцевих народів Північної Європи.Головними невирішеними проблемами є розробка фінансових механізмів і інструментів діяльності ініціативи, узгодження завдань роботи «Північного виміру» між ЄС і тими його учасниками, які залишаються поза ЄС, тобто Росією, Норвегією й Ісландією.

Отже, концепція «Північного виміру» сприяє поліпшенню координації та підвищенню ефективності взаємодії між країнами ЄС, країнами регіону та регіональними інститутами, стати єдиною ініціативою для всіх країн Європейської Півночі та ЄС.