Старко О.В., легат Ліги політологів-міжнародників "ДИПКОРПУС". Італія та Сполучені Штати Америки вважаються тісними торгівельними партнерами, що підтверджується їхніми розвиненими та взаємовигідними економічними зв’язками.
На сучасному етапі спостерігається збільшення масової частки італійського імпорту в американській економіці, що значно перевищує експорт зі США до Італії. Така тенденція намітилася ще на початку 90-х рр. і з того часу лише прогресує. Саме Америка допомогла італійському господарству позбутись величезного товарного дефіциту і виступила потужним стимулом розвитку як зовнішньої торгівлі, так і виробничої сфери цієї країни [1]. На думку автора, саме економічне співробітництво зі США стало одним з вагомих факторів становлення Італії як розвиненої капіталістичної країни, члена т.зв. «Великої вісімки» й важливого для європейського та загальносвітового ринків гравця. Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що для більш глибокого розуміння сутності ролі цієї держави в глобальному економічному просторі, необхідно звернути увагу на особливості її економічної діяльності, особливо зовнішньої торгівлі: в даному випадку – зі Сполученими Штатами.
Ця проблема може бути досліджувана за наступними напрямками:
o нормативно-правова основа італо-американського економічного співробітництва;
o кількісно-якісна характеристика торгівлі між Італією та США;
o динаміка розвитку економічного співробітництва цих двох держав у певному часовому вимірі (в даному випадку – у 90-ті рр. ХХ ст.);
Економічні зв’язки між Італією та США ґрунтуються на низці угод, серед яких: «Договір про дружбу, торгівлю та мореплавання» (Italy Friendship, Commerce, and Navigation Treaty) від 2 лютого 1948 р., угода від 26 вересня 1951 р. (доповнює попередню), а також т.зв. «Антиконтрафакційна угода» (Anti-Counterfeiting Trade Agreement – ACTA), що фактично є багатостороннім договором про охорону інтелектуальної власності [1]. Два перших документи регулюють міждержавні торгівельні відносини Італії та Сполучених Штатів, і їхніми положеннями досі керуються політичні еліти даних держав. Вони регламентують економічну, освітню, наукову, професійну діяльність як фізичних, так і юридичних осіб однієї з країн на території іншої, встановлюють правила пересування товарів та капіталу у відповідності до діючих норм законодавства обох держав [2]. Ці угоди мають за мету сприяти взаємній економічній інтеграції Італії та Америки, пожвавленню їхньої зовнішньої торгівлі, підвищенню взаємовигідної ефективності таких торгівельних стосунків. У безпосередній сфері інтересів дослідження знаходяться угоди 1948 та 1951 рр.; нещодавно ж ініційована цими країнами «Антиконтрафакційна угода» має за мету захищати інтелектуальну власність, боротись із піратством та несанкціонованим обміном інформації через мережу Інтернет [1]. Передбачається також утворення незалежної установи поза форматом Світової Організації Торгівлі та Світової Організації Інтелектуальної Власності [3].
Таким чином, законодавче підґрунтя італо-американського співробітництва в економічній галузі охоплює не тільки суто торгівельні відносини (економічну діяльність фізичних та юридичних осіб, морські перевозки, рух товарів і капіталу), а й наукову, інтелектуальну, професійну діяльність тощо. У перспективі воно регламентуватиме і охорону інтелектуальної власності. Такі умови є сприятливими для розвитку білатеральних торгівельних стосунків між цими двома державами яскраво демонструють передумови їхнього бурхливого розвитку на сучасному етапі.
Наступною за важливістю категорією є кількісно-якісна характеристика товарного обміну між Італією та США. Ще з 1985-го р. об’єми італійського експорту до Сполучених Штатів перевищували американський ескпорт до Італії, зумовлюючи інтенсивний приток капіталу в останню [4;2].
Характеризувати їхній якісний склад можна наступним чином:
o італійський експорт до США: медичні, фармацевтичні, стоматологічні препарати; індустріальні прилади; паливні продукти; товари побутового характеру; вино та аналогічні йому продукти; взуття; дорогоцінності; меблі; продукція машинобудування – помпи, генератори; будівельні матеріали [5];
o американський експорт до Італії: фармацевтичні препарати; медичне обладнання; дорогоцінні метали; продукція машинобудування; деревина; деталі цивільної авіації; напівпровідники; індустріальні прилади; вугілля; продукти органічної хімії [5];
Упродовж 90-х рр. і по сьогодні постійно зростає частка енергоносіїв (нафти, вугілля) в американському експорті до Італії, а в італійському – до Америки зростає частка металів, палива та нафтовидобувного обладнання разом із залізничним обладнанням [1]. Отже, можна небезпідставно стверджувати, що товарообмін між Італією та Сполученими Штатами є взаємовигідним та здійснюється з урахуванням економічних інтересів обох сторін, де в аспекті фінансового прибутку переважає Італія, тоді як США отримує велику кількість продукції та сировини від першої. Якісний спектр товарів характеризується різноманітністю. Стратегічно ефективність італо-американської економічної співпраці може бути покращена – насамперед італійською стороною – через удосконалення та модернізацію менеджменту, диверсифікацію запропонованих американським імпортерам товарів та послуг, адаптацію своїх митних та експортних вимог і критеріїв, більш раціонального використання економічних ресурсів тощо [4;5-14]. графік 1
У загальному вимірі динаміки товарообігу між Італією та США можна побачити спочатку невелику, а згодом – усе більш зростаючу диспропорцію експорту-імпорту. Для Америки велика кількість італійських товарів, що вона імпортувала упродовж 90-х рр. і продовжує імпортувати зараз, має результат у великому валютному дефіциті, що склав на 2000 р. майже 14 млрд. доларів [6]. Загальні тенденції італо-американської торгівлі демонструють подальше прогресування подібної ситуації – зростання частки італійського товару в американському імпорті, тоді як частка експорту зі США на італійському ринку залишається порівняно невеликою (на 2000 р. вона становить близько 11 млрд. доларів). Навіть не беручи до уваги товари італійського походження, що надходять до Сполучених Штатів через Францію та Німеччину завдяки відкритим кордонам ЄС та не піддаються точному підрахуванню, це великі об’єми продукції [4;5]. На графіку 1 представлено
співвідношення експорту-імпорту за 1990-2000 рр. Як можна побачити, частка імпорту з Італії в американській економіці за вищевказаний період постійно та стабільно зростала. Ця тенденція зберігається й на сучасному етапі [6].
Таким чином, економічні зв’язки між Італією та США в 90-ті рр. ХХ ст. характеризуються потужною законодавчою основою, стабільністю, міцністю та диверсифікованістю, різноманітним спектром товарів та послуг, а також великим ступенем взаємної інтегрованості. Італія постійно збільшувала і збільшує власну роль як стратегічного економічного партнера Сполучених Штатів. Проблемними питаннями є окремі недоліки італійської економічної моделі та реалізації її зовнішньої торгівлі, а також фінансово-товарна диспропорція, що може в перспективі негативно вплинути на економіки обох держав.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
| 