Сьогодні безпека держави визначає її положення на світовій арені. І ключовим розумінням цього поняття виступає саме рівень забезпечення захисту як нації, так і країни в цілому. Важливим моментом виступає також і міжнародний авторитет держави, як наслідок поваги на світовій арені через ступень забезпечення особистої національної безпеки. 
Для України забезпечення своєї безпеки є одним з ключових факторів її мирного існування та всебічного процвітання. Фундаментом гострої необхідності укріплення української національної безпеки являється в першу чергу її геополітичне положення, а саме, виконання ролі зв'язуючої ланки між країнами Європейського Союзу з одного боку, і Росією та азіатськими державами, з іншого. 
Як не прикро, але сьогодні ми можемо констатувати суцільний хаос в системі української безпеки. В рамках цього ствердження можна виділити такі моменти. Так, виходячи з того, що світова економічна і фінансова криза принесла нові і трансформувала старі ризики на світовому, регіональному та національному рівнях, а також нездатна українська влада не консолідувалася для вирішення проблем, в нашій державі зародилися приводи для катастрофічних наслідків. Також треба назвати і той важливий факт, що відсутність єдиної принципової позиції євроатлантичної спільноти щодо розбудови якісно нової системи безпеки призвела до висвітлення українським істеблішментом, політичними силами політики організацій безпеки щодо України, як прагнення до зниження співробітництва. Втрата довіри до влади, розрив між політичною елітою та суспільством, масові зубожіння громадян нашої країни щодо розуміння національної безпеки – все це серйозні наслідки нескоординованості в співпраці влади України та основних центрів колективної безпеки. Через зниження здатності влади до налагодження діалогу із зовнішніми партнерами внаслідок перманентної внутрішньополітичної кризи, неузгодженості дій гілок влади, провалу реформ значно погіршився міжнародний імідж України. І це ще не всі негативні моменти сучасної ситуації навколо української національної безпеки. 
Я вважаю, що сьогодні вже безпеку треба розглядати в економічному та енергетичному аспектах. За нових умов, крім перегляду політичних пріоритетів, слід негайно вжити міри покращення ситуації. Їх реалізація, за допомогою зовнішніх зацікавлених сторін, під якими ми розуміємо саме організації колективної безпеки, має забезпечити створення в Україні нових можливостей з подолання кризи, стабілізації ситуації, поступового переходу до стійкого розвитку. Необхідними умовами та головними пріоритетами є наступні. 
В першу чергу це – економічна безпека нашої держави. Так, щодо цього, то принципове значення має укладення нових антикризових домовленостей з міжнародними кредиторами, а також узгодженість в діях влади. Щодо енергетичної безпеки, то Україна повинна сформувати зрозумілу та цілеспрямовану позицію та ефективну енергетичну політику, здатну переконати Європейський Союз у вагомості свого внеску в енергетичну безпеку Європи. І тим самим не допустити відновлення енергетичного конфлікту з Росією. Важливим моментом в зміненні «без пекової» ситуації нашої держави являється і дружні відносини з російською стороною. Так, політика України стосовно Росії повинна базуватися на прагматизмі. Підтримання якомога кращих відносин з Росією прискорить процес європейської та євроатлантичної інтеграції шляхом зниження політичної напруженості як в Україні, так і між партнерами в ЄС та НАТО. Виходячи з того, що нормалізація відносин між Україною та Росією на принципах рівноправного партнерства є проблематичною, нашій державі слід шукати шляхи інтегрування своєї політики з підходами ЄС і НАТО до пошуку партнерських відносин з Росією на засадах взаємовигідного співробітництва. Треба сказати і про те, що події в Грузії 2008 року підтвердили, що країна весь час, до остаточного вступу до системи колективної оборони матиме «дефіцит безпеки» за наявності потенційного (а у випадку з Росією – цілком реального) противника. І останнє – регіональна та мовна політика. Пріоритетами української державної політики мають бути збалансований розвиток регіонів, а також підвищення ефективності регіонального співробітництва із сусідніми партнерами. Що стосується вирішення мовного питання, то слід підвищити довіру до влади шляхом сприяння налагодженню на місцях вимоги володіння держслужбовцями державною мовою.
Я думаю, що сьогодні покращення ситуації щодо  національної безпеки є найвірнішим шляхом для забезпечення зовнішньої безпеки нашої держави. Тим самим ми зуміємо вирішити проблеми, які стоять перед Україною на міжнародній арені. Україна набуде спрямованості, чіткого вектору та стабільності в своєму розвитку!