Україна та Австрія мають великий історичний досвід двосторонніх відносин. Багато десятиліть значна частина нашої держави входило до складу Австрійської імперії. На сьогодні Австрійська республіка є важливим стратегічним партнером для України в багатьох сферах.
Одним з найважливіших напрямків двосторонньої співпраці між Україною та Австрією є сприяння останньої прагненням української держави вступити до Європейського Союзу. Відносини між країнами стосовно реалізації європейського вибору України набрали повного оберту після того, як з 1 січня 1995 р. Австрія стала повноправним членом ЄС.

Австрія є однією з небагатьох країн Західної Європи, які активно сприяють вступу України до простору Європейського Союзу. Для цього існує декілька причин:
1) центральне положення Австрії в Старому Світі;
2) Австрія має розвинуту інфраструктуру;
3) останнім часом в Україні збільшується присутність австрійських промислових та банківських структур.

Україна почала свою співпрацю з Європейським Союзом у червні 1994 р. після підписання Угоди про партнерство та співробітництво. Ця угода була ратифікована та набрала чинності лише в 1998 р. З 1997 р. щорічно відбуваються саміти Україна – ЄС. На початку 2008 р. постало питання про підписання нової поглибленої угоди про партнерство між Євросоюзом та Україною. Однак, попри це, на сьогоднішній день, ситуація для української держави залишається майже незмінною. Кожного разу, коли Україна починає згадувати про повноправне членство в Євросоюзі, відбувається чергова криза відносин [1].

У цій ситуації Австрія відіграє роль своєрідного «з’єднувального містка» між Україною та ЄС. Саме під час австрійського головування в жовтні 1998 р. відбувся Другий самміт Україна – ЄС. В центрі його роботи були питання співпраці в галузі торгівлі та інвестицій, ядерної безпеки, тощо. З огляду на конструктивний характер роботи самміту є всі підстави вважати його одним з найпродуктивніших саммітів та важливим етапом на шляху просування України до європейського політичного простору. Важливо, що саме у Відні «Україна зробила вагомий крок до набуття статусу асоційованого члена ЄС» [2].

Навіть після введення ЄС у березні 2000 р. санкцій щодо Австрії через входження до австрійського уряду ультраправої Австрійської партії свободи, двостороння співпраця з інтеграційних питань не припинялась. Так, одним з найголовніших результатів візиту Федерального президента Австрії до України в 2000 р. було визнання австрійською стороною європейського майбутнього України. Австрійське керівництво зробило заяви про повну підтримку євроінтеграційних прагнень України, готовність розширювати свою технічну допомогу з метою передачі досвіду для вступу України до ЄС [3].
Багато політологів простежують в Україні особливості розвитку, що були притаманні Республіці Австрії 10-15 років тому. Українська сторона зацікавлена в розвиткові інтеграційного напрямку двосторонніх відносин для використання досвіду Австрії щодо вступу до Європейського Союзу [4].

Підтримка Австрії в реалізації євроінтеграційних планів України проявляється в сприянні приведення української економіки та законодавства до стандартів Євросоюзу. Співпраця здебільшого проводиться на міжвідомчому та міжгалузевому рівнях. Відбуваються постійні консультації між представниками обох країн.

У підтримці євроінтеграційних прагнень України, Австрія спирається на те, що за угодами ЄС всі країни, які географічно розташовані в Європі, мають право на членство в Євросоюзі. Крім того, наприклад, в 1999 р. ЄС заявив, що Чехія та Словаччина вступлять до нього не раніш, ніж за 10 років. Проте, на сьогоднішній день ці країни вже є членами європейського співтовариства.

Стосовно конкретних кроків Австрії в цьому напрямку, то одним з найважливішим є подання спільного документу в вересні 2003 р. разом з Угорщиною. В ньому мітилися пропозиції, що стосувалися України. Ці країни пропонували швидко встановити зони вільної торгівлі, статус ринкової економіки, конкретні кроки в інших сферах. У своїх щорічних висновках за 2003 р. Єврокомісія відзначила багато моментів, які були взяті з цього документу, як перспективні та такі, що потребують подальшого розвитку.
Під час головування Австрії в ЄС в 2006 р. Україна займала головне місце в процесі реалізації європейської політики сусідства. Був переглянутий процес впровадження в дію Плану дій Україна – ЄС. Цей План дій було прийнято в лютому 2005 р. строком на 3 роки. Він слугував основним інструментом орієнтації та мотивації співробітництва між Україною та ЄС, а також засобом сприяння реформам, які проводяться в нашій країні.

 

Основні пункти цього Плану:
1) введення безвізового режиму між Україною та Євросоюзом;
2) створення спільного авіаційного простору;
3) реалізація та розробка української національної транспортної стратегії, яка сприяла б розвиткові транспортних мереж [1].

Оскільки на початку 2008 р. строк Плану закінчувався, Україна та Європейський Союз прийняли рішення про продовження дії цього плану максимум на один рік. У кінці 2008 р. – на початку 2009 р. обидві сторони розроблять новий спільний інструмент (його назва – «орієнтир», «план дій», «дорожня карта» або якесь інше – буде затверджено пізніше). В ньому мають бути враховані ті питання, з яких буде знайдено порозуміння на переговорах щодо нової посиленої угоди [5].

Більшість австрійських експертів приходять до однієї думки, що Україна стане членом Європейського Союзу до 2015 р. Однак, це вимагає наполегливої та ефективної роботи української сторони, щоб привести країну до європейських стандартів. І в цьому Австрія пропонує Україні активну допомогу та співпрацю. Тож, у реалізації своїх євроінтеграційних прагнень Україна має надійного партнера, який відстоює українські інтереси на європейській арені.